Люди: «кохані ватрушечки» та секрети подвійного батьківського щастя Олени Вакули
Дві однакові донечки – це заповітна мрія жительки Сосниці Олени Вакули ще зі школи. Тепер вона щаслива мама близнючок, яких із любов’ю називає «мої ватрушечки». Олена розповідає, що до формування такої мрії причетні її однокласниці-близнючки. Згадує, як на уроці біології розглядали цю тему і вчителька розповіла, що схильність до народження двійні може передаватися лише у
The post Люди: «кохані ватрушечки» та секрети подвійного батьківського щастя Олени Вакули appeared first on ЧЕРНИГОВ ЕВРОПЕЙСКИЙ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ.
Дві однакові донечки – це заповітна мрія жительки Сосниці Олени Вакули ще зі школи. Тепер вона щаслива мама близнючок, яких із любов’ю називає «мої ватрушечки».
Олена розповідає, що до формування такої мрії причетні її однокласниці-близнючки.
Згадує, як на уроці біології розглядали цю тему і вчителька розповіла, що схильність до народження двійні може передаватися лише у спадок. А от в роду нашої героїні такого феномену не зустрічалось, тому зі смутком вона зрозуміла, що мамою таких діток їй не бути і з особливим захопленням дивилась на мам, які везли у візочку двійню та йшли з ними за ручки.
Про свою ж вагітність Олена дізналася одразу. А її чоловік чомусь постійно наголошував на тому, що будуть близнята. Але Олена в це не вірила.
«Я була в стані легкого шоку, коли з широкою усмішкою від вуха до вуха лікар на УЗД сказав «О, вітаю, тут же двійня! От чоловік зрадіє! Хоч би свідомість не втратив від такої звістки», на що я відповіла, що це він і напророчив)) Я до останнього не могла повірити, думала, що то жарт такий. Особливо коли лікар із тією ж усмішкою говорив «Та я серйозно кажу вам, двійня у вас». Повірила, лише коли отримала висновок від медсестри і в діагнозі прочитала «Дихоріальна діамніотична двійня». Вийшовши з кабінету, я зрозуміла, що попереду буде непростий шлях, але я була дуже щаслива», – згадує Олена Вакула.
Вона розповідає: щосили стримувалася, аби розповісти чоловіку новину вже в машині, а не проговоритися про здійснення мрії та його слів просто під кабінетом лікаря.
«Я дала йому фото дітей (вони не влазили на одне, тому зробили кожну окремо) і сказала: «Знайомся, це твої діти». Звісно,він нічого не зрозумів і спитав, для чого я зробила два фото. Я йому хвилин 10 показувала відмінності на цих фото, а він все одно не вірив! Поки не дістала висновок і він прочитав діагноз. Чоловік був щасливо шокований ще з місяць приблизно. Посеред розмови про щось зовсім інше періодично з’являлись його репліки «а як же ми їх назвемо тепер?» , «це ж треба два ліжечка», «ой, а є спеціальні візочки, щоб для двох одразу?», “а це ж і два автокрісла треба буде» і тд.», – ділиться щаслива мама близнят.
На інше УЗД подружжя вже йшло з думками, що одна дитина – це хлопчик. Таке передбачення висував чоловік. Проте цього разу воно не справдилося. Та чоловіка Олени не покидала надія, тому після кожного наступного УЗД він постійно уточнював, чи справді у них будуть дві дівчинки.
Після народження малечі Олені довелося два місяці пролежати в лікарні. Тоді їй здавалося, що вони вже ніколи не вийдуть зі стін закладу. Цей період мультимама називає найтяжчим.
«Вдома теж не дуже легко було. Але поряд чоловік, мої батьки. Мама взагалі спершу з нами жила, щоб ми з чоловіком хоч трохи перевести дух могли. А потім допомагали всі родичі, хто міг. Якісь 30 хвилин – і то допомога неабияка. Трохи легше стало вже після року, коли донечки почали ходити. Але все одно я не завжди могла їм сама дати раду. Знову ж таки на допомогу приходила мама та племінниця, коли приїздила до бабусі з Києва на канікули. Коли дітям виповнився 1 рік і 8 місяців я вже практично постійно з ними була сама. Щоправда, на дитячі майданчики й зараз боюсь сама із ними йти», – розповідає Олена.
А от справлятися з двома немовлятами одразу мультимамі допомагає неабияке терпіння. А девіз її родини звучить так: «Краще щасливі діти, аніж блискуча від чистоти підлога».
«Спершу я переймалася, що в квартирі не прибрано, на кожен прийом їжі треба щось вишукане готувати і т.д. Але не тільки ми дітей виховуємо, а й вони нас. Почала на багато речей і подій реагувати значно простіше. Я одразу почала спокійно реагувати на пролитий суп, розмазану кашу, розкидані іграшки, вимащене бананом дзеркало, безлад у дитячому комоді. Це все такі дрібниці, порівняно з тим, що моя, здавалося б, нездійсненна мрія бігає по квартирі та заливає своїм сміхом кожен квадратний метр квартири. Хіба порядок у домі може з цим порівнятись?» – питає Олена.
Дівчаток-близнят назвали Анна та Варвара. За характером вони досить різні. Маленька Аня до року була дуже доброзичлива до незнайомців, усім посміхалася та без проблем йшла на руки. А от Варя, навпаки, довго вивчала незнайомця та спілкувалася з чужими вибірково. З часом дівчата помінялися ролями.
«Анна дуже емоційна дитина. Фантазерка ще та! Вона майже місяць дуже емоційно всім розказувала з широко розплющеними очима, як її подряпала кішка під час прогулянки. Варвара – дитина з холодним розумом і логічним мисленням. Спочатку оцінює ситуацію, а потім діє. Всім здається, що Варя спокійніша, але це не так. Обидві дуже ніжні та переймаються одна за одну: коли хтось плаче, одразу біжать, щоб розрадити. Але й сварки з бійками теж бувають нерідко»,– зазначає мультимама.
Вона каже, що, попри відмінності, улюбленим захопленням обох маленьких красунь є танці та спів. Вони допомагають мамі наспівувати колискові, через що іноді вкладання до сну затягується.
Не менше малечі подобаються казки. Раніше вони любили їх слухати, тепер намагаються розповідати історії іншим.
«Малювання та конструювання – то окрема любов моїх дівчаток. А бачили б ви, як вони ляльок, звіряток катають у візочках, вкладають спати, годують, лікують! Це щось! У Варвари чогось останнім часом ляльки постійно «плачуть». Колише їх, гладить по голові та заспокоює «Не плач, не плач». І мило, і смішно. Ну, і як ягідка на торті – старі кнопкові телефони. Останнім часом з’явилась забава шукати на вулиці котів і бігати за ними. Ох і весело ж це! Особливо мамі», – розповідає наша героїня.
Вона каже, що, виховуючи близнят, намагалась робити акцент на їхній індивідуальності. Але діти внесли свої корективи і не хочуть перебувати окремо одна від одної. Щойно хтось із них бачить, що сестрички немає поруч, то одразу починає плакати, кликати та шукати одна одну.
Дівчата самі дбають про власні іграшки, чудово розрізняють, де чия, та чітко знають, які спільні. Така ж картина і з одягом, можуть з легкістю знайти власний, навіть якщо він не відрізняється від вбрання сестри.
Маленькі діти – це завжди купа кумедних випадків. А от із близнятами їх вдвічі більше. Якось малечу переплутала власна бабуся. Мультимама згадує, як одного разу вони взяли триколісний велосипед спробувати, чи будуть дівчата в ньому сидіти.
«Велосипед один, а дітей двоє. Першою посадили Аню. Щоб Варя не плакала, чоловік забрав її кататися на машині. Свекруха залишилась під під’їздом нас чекати. Вийшло так, що ми обійшли круг і повертались із зовсім іншого боку. Практично під домом ми з чоловіком перетнулися й обмінялися дітьми. Першим повернувся чоловік із Анею. Свекруха почала розпитувати у Варі де її возив тато. А як побачила мене, сказала, як сильно Аня стала схожа на Варю. Це зважаючи на те, що одягнені вони були схоже, але не однаково. Мабуть, усе-таки схожість між ними є», – каже Олена.
А от життя мультимами значно відрізняється від звичайного батьківства. За словами Олени, все ділиться та множиться на два.
«Всі покупки та витрати, місця в квартирі під ліжечка, стільчики для годування, горщики – обов’язково треба всього по два. А кольки, зуби, хвороби, ліки – цього в нас теж удвічі більше. І, відповідно, сну в мами вдвічі менше. Уявіть, вночі ваша дитина заплакала. Ви взяли її на руки, заспокоїли і вона далі спить. А якщо плачуть дві дитини і обом потрібна лише мама? Як бути? Класична ситуація з життя мультимами. Буває, навіть тримаєш обох на руках, а вони ще й побитися за маму встигають. Але ж в нас і сміху, веселощів, усмішок, ніжності та любові теж вдвічі більше», – ділиться Олена.
Вона наголошує на тому, що виховувати «однакову» малечу нічим не легше, ніж двох дітей різного віку.
«Якби я кожному, хто казав «От як вам добре, раз відстрілялися і все!» давала 100 грн, то ми пішли б із торбами по світу. Не розумію, з якої причини багатьом здається, що виховати двійню значно легше, ніж двох дітей із різницею в 6 років, наприклад. Бути батьками взагалі нелегка роль, незалежно від кількості дітей. Але бути батьками двійні – це особлива магія. То так збоку здається все легко та просто, як мені колись. А хто знає зворотну сторону медалі? Тільки ті, в кого є двійня», – розповідає наша героїня.
Олена Вакула каже, що на запитання про те, як батьки близнят справляються зі своєю малечею, у них стандартна відповідь «Хто вам сказав, що я справляюсь?». Але зазначає, що загалом бути мультимамою почесно та весело. Головне – мати свій рецепт спокою та самоконтролю.
The post Люди: «кохані ватрушечки» та секрети подвійного батьківського щастя Олени Вакули appeared first on ЧЕРНИГОВ ЕВРОПЕЙСКИЙ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ.
