Пам’ятаємо: 311 роковини Батуринської трагедії
Сьогодні Україна віддає данину пам’яті жертвам одного з найтрагічніших епізодів української історії – «батуринської різанини». 13 листопада 1708 року центр політичного життя Гетьманщини – Батурин (тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта) було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі. За наказом російського царя столицю
The post Пам’ятаємо: 311 роковини Батуринської трагедії appeared first on ЧЕРНИГОВ ЕВРОПЕЙСКИЙ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ.
Сьогодні Україна віддає данину пам’яті жертвам одного з найтрагічніших епізодів української історії – «батуринської різанини».
13 листопада 1708 року центр політичного життя Гетьманщини – Батурин (тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта) було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі.
За наказом російського царя столицю Гетьманщини, улюблене дітище гетьмана Івана Мазепи, було втоплено в крові і знищено. Ім’я самого гетьмана піддано анафемі та затавроване печаттю зрадника. Так розплатилася Україна за своє прагнення до волі.
Історики стверджують, що жертвами у Батурині стали 6-7 тисяч мирних громадян, 5-7 тисяч військовиків, разом — 11-14 тисяч батуринців, сердюків, козаків.
Історики виділяють дві версії поразки українських оборонців. Від часів «Історії Русів» до сьогодення основною причиною поразки вважалася зрада наказного полковника Прилуцького полку Івана Носа, який виступав за підкорення московитам та вказав агресорам таємний хід у фортецю.
Однак, існує й новітня версія історика Сергія Павленка. На підставі аналізу документів він припускає, що падіння гетьманської столиці сталося не через зраду Носа. За його версією, командування московського гарнізону, який із Батурина українці виманили у 1708 році, добре знало, де розташовані вилазки та потаємні ходи Батуринської фортеці. І саме московські командири, які приєдналися до російського військового діяча Меншикова, підказали йому цей хід.
Після зруйнування Батурин 40 років стояв пусткою. На згарищі було заборонено будуватися і селитися. Гетьманську столицю перенесли до Глухова.
Відродження міста розпочалося в 1750 році за гетьмана Кирила Розумовського.
У новітній час, після здобуття Україною незалежності, було створено Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», який у 2008 році одержав статус національного.
Упродовж 2008-2009 років було відтворено дерев’яні укріплення Цитаделі, а на її території — гетьманський будинок, скарбницю, Воскресенську церкву, криницю. Відреставрували і палац Кирила Розумовського, а в приміщенні колишньої церковнопарафіяльної школи відкрили Музей археології Батурина. В історичному центрі було облаштовано майдан Гетьманської слави, який прикрасили скульптурні композиції, що відображають героїчне минуле Батурина.
Сьогодні кожен може вклонитися пам’яті батуринців, які прийняли мученицьку смерть у 1708 році. Для цього у Цитаделі Батуринської фортеці у 2004 році зведено пам’ятник жертвам Батуринської трагедії — величезний кам’яний хрест.
The post Пам’ятаємо: 311 роковини Батуринської трагедії appeared first on ЧЕРНИГОВ ЕВРОПЕЙСКИЙ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ.
