09:58 Поради істориків Чернігівській міській раді щодо скверу імені Попудренка

16.07.2021 20:03

The post 09:58 Поради істориків Чернігівській міській раді щодо скверу імені Попудренка appeared first on ЧЕРНИГОВ ЕВРОПЕЙСКИЙ ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ.

25 червня у Чернігові в помешканні Туристичного інформаційного центру відбулася консультація Управління культури і туризму Чернігівської міської ради з істориками щодо майбутньої реконструкції скверу імені М.М. Попудренка.
У цьому експертному засіданні взяли участь: Олександр КОВАЛЕНКО — кандидат історичних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка; Серій ЛАЄВСЬКИЙ — директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського; Сергій ЛЕПЯВКО — доктор історичних наук, професор кафедри історії України Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя; Дмитро КАЗІМІРОВ — кандидат історичних наук, співробітник Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій; Сергій ГОРОБЕЦЬ — кандидат історичних наук, співробітник Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті; Сергій БУТКО — регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області; Олександр БОНДАР — кандидат історичних наук, співробітник Управління культури та туризму Чернігівської міської ради.
Олександр ШЕВЧУК, начальник Управління культури та туризму, депутат міської ради, сформулював головне питання: «Що робити з братською могилою на території скверу?».

Справа у тому, що у північно-східній частині скверу імені Миколи Микитовича Попудренка в місті Чернігів розташована братська могила 24-х воїнів Червоної армії, які у вересні-жовтні 1943 року полягли в боях з нацистськими загарбниками під час їх вигнання з Чернігова та при форсуванні Дніпра. Серед них — Герой Радянського Союзу політпрацівник Зальман Віхнін, командир роти Йосип Доценко, командир полку Олександр Серьожников, артилерист Василь Сєриков.
Відповідь істориків була одностайною: здійснити перепоховання братської могили з території скверу імені М.М. Попудренка на територію відповідного сектору комплексу поховань міського кладовища «Яцево», де знаходяться могили загиблих воїнів Другої світової війни. Зробити це треба відповідно Військового поховального ритуалу.
«Місто, його сквери й вулиці — для живих, кладовища — для упокоєння померлих, загиблих…», — наголосив Серій ЛАЄВСЬКИЙ.
«Сквер імені М.М. Попудренка, на території якого розташований музичний фонтан, є місцем для відпочинку та повсякденного життя жителів обласного центру. Він не призначений для знаходження братської могили воїнів, не створює атмосферу пошани до тих, хто загинув в боях з нацистськими загарбниками під час їх вигнання з Чернігова та при форсуванні Дніпра в Другій світовій війні», — пояснив Сергій ГОРОБЕЦЬ.
«Це поховання розташоване в центрі міста, не призначеному для знаходження могил, у тому числі таких, які мають статус «місце почесного поховання» відповідно ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Воно не відповідає вимогам охорони могил, адже не знаходиться на кладовищі або іншому місці, яке для цього спеціально призначене», — доповнив Сергій БУТКО.
«Напис на могильному надгробку на честь полеглим воїнам Червоної армії СРСР у Другій світовій війні 1939-1945 років «Вічна пам’ять героям полеглим у боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини» суперечить положенням Законів України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» та «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті». Воїни, які поховані в цій могилі, брали участь у вигнанні нацистських загарбників із території Чернігівської області УРСР, яка була в складі СРСР.
У ньому має бути конкретна інформація про участь цих героїв у вигнанні нацистів із Чернігівщини. Пропонуємо напис на могильному надгробку дати, як варіант, у такій редакції: «Вічна пам’ять полеглим у боях за вигнання нацистських загарбників із Чернігова та форсуванні Дніпра в вересні-жовтні 1943 року», а потім поіменний список загиблих», — привернув увагу до іншої сторони цього питання представник Інституту національної пам’яті.

З власної ініціативи історики вкотре за останні роки підняли також питання щодо необхідності перейменування скверу імені М.М. Попудренка. Першим на цьому зібранні про нього нагадав Серій ЛАЄВСЬКИЙ.
Він, Олександр КОВАЛЕНКО і Сергій ЛЕПЯВКО висловилися за таку нову назву — «Магістрацький». На їхню думку, вона символізує важливість та актуальність традиції місцевого самоврядування з часу отримання Черніговом магдебурзького права, створює атмосферу й меморіальні просторові підстави для вшанування найвидатніших місцевих діячів місцевого самоврядування.
Іншої думки дотримуються співробітники Інституту національної пам’яті. Вони пропонують назвати його на честь Левка Лук’яненка.
«До 30-ї річниці незалежності України закономірно стає ще більш актуальною проблема увічнення в Чернігові пам’яті уродженця с. Хрипівка Чернігівської області, борця за незалежність України у XX столітті, автора Акта проголошення незалежності України, Героя України Левка Григоровича Лук’яненка. Він без перебільшення найвидатніша постать у нашому регіоні, є одним із символів успішної боротьби за незалежність України. Зробив вагомий внесок в українське державотворення.
Проте, в меморіальному просторі обласного центру він представлений тільки однією меморіальною дошкою на вулиці Рокоссовського. Для порівняння: на честь секретаря Чернігівського обкому КП(б)У, командира чернігівського радянського партизанського з’єднання М.М. Попудренка названі вулиця, є пам’ятник і названо сквер у центрі міста.
Пропонуємо Чернігівський міській раді на честь Левка Лук’яненка перейменувати сквер імені М.М. Попудренка. Таким чином буде гідно вшанований наш видатний земляк, а сквер стане однією з візитівок обласного центру, одним із туристичних об’єктів національного та міжнародного рівнів», — таку аргументацію висловив Сергій БУТКО.

Для істориків тема перепоховання є однозначно з’ясованою, а інші питання вони домовилися продовжити обговорювати.