Не тікали, бо пухли з голоду: Екс-в'язень з Макіївки розповів про прихід "ДНР"

З початком бойових дій на Донбасі повністю вдалося евакуювати лише Червонопартизанська жіночу виправну колонію в Луганській області в червні 2014 року. Всі інші пенітенціарні установи з більш, ніж 16 тисячами в'язнів залишилися на тимчасово непідконтрольною уряду території Донецької та Луганської областей

Як передає Depo.Донбас , про це повідомляють у сіпльноті Донбас SOS з посиланням на колишніх в'язнів.

За свідченнями людей, які вже вийшли на свободу, найважчими часами були друга половина 2014 року і початок 2015-ого.

Колишній ув'язнений Західної виправної колонії №97 в Макіївці Петро (ім'я змінено - ред.) розповів, як вони перечікували обстріли, про кількох сот грамів мізерної юшки на добу і смертях людей в колонії №97 в 2014 році.

Повідомляється, що він потрапив до колонії влітку 2013 року і пробув там протягом трьох років. Події на Майдані адміністарція колонії приховувала від ув'язнених: їм заборонили дивитись ТБ.

"Справа в тому, що ця колонія з 2001-ого була "червонорежимною" (суворого режиму - ред.), її ніяк не могли зламати, так би мовити. Тому вони боялися, що зеки можуть почати бунтувати і все від нас приховували. А потім, коли над колонією почали літати літаки і винищувачі, то вже все нам стало ясно що відбувається. До того ж, коли почалися сильні військові дії на Донбасі, то нам тоді вже дозволили дивитися новини і ми вже розуміли, що відбувається. Але по телевізору одні одне говорили, інші-інше. Також на побачення до людей приїжджали їхні рідні та близькі і розповідали про всі події в країні", - розповів Петро.

Він зазначє, що про можливуевакуацію адміністрація нічого не казала.

"Для нас підготували бомбосховище, тренували нас - якщо раптом обстріли, щоб ми вже там внизу ховалися. З адміністрації дуже багато пішло людей, якщо двоє людей залишилося, то це було добре. Багато просто боялися цього всього, тому і поїхали", - розповів чоловік.

При цьому він зазначає, що тікати ніхто навіть не намагався - сил не було.

"Не бігли, по-перше, тому що людей морили голодом, харчування огидне було. Організм виснажений і думати про якусь втечу - це було виключено. До того ж і боялися - біля колонії терикони і там стояли ось ці всі, снаряди літали. Не дай бог, ті б зловили, то незрозуміло що у них там в голові, раптом розстріляють і все, тому ніхто і не намагався втекти", - розповів чоловік.

При цьому він також зазначив, що і до лав бойовиків їх тоді не кликали.

За його словами, на початку бойових дій у 2014 році в колонії залишалося близько 700-800 людей. Під час обстрілів всі вони якось розміщувалися у бомбосховищі, декому доводилося стояти. Він зазначає, що прилітало переважно у промзону біля колонії, хоча одного разу осколок поцілив і у блок карантину.

Проблеми з харчуванням у колонії почалися влітку 2014-го.

"Другого не давали, тільки перше, яке і першим не назвеш, просто рідка вода. Потім поміняли - було тільки друге. Але і воно було як вода, схоже більше на якусь піну. Гірчична коробочка, і то не повна - така у зека була пайка за раз, а це грам 130. Тричі в день якщо потрапляло такого супу, то було добре. Ближче до Нового року (до 2015-го - ред.) Почало щось мінятися, вони вже утвердилися і почали трохи щось міняти в харчуванні, з'явилася адміністрація", - розповів Петро.

Він зазначив, що у 2014-му сильно зросла смертність: люди вмирали від голоду, непритомніли, багато туберкульозу було.

"У тиждень до десяти чоловік могло померти. У мене було з цією справою краще - мама до мене приїжджала, годувала мене, передачі передавала. До мого друга родичі приїжджали, щось передавали. Так разом з ним ми і трималися. А якби ніхто до мене не приїжджав, то хто його знає, щоб було і як би я простягнув", - зазначив чоловік.

З медициною в 2014-му теж все було срутно.

"Коли почали приїжджати за власним бажанням туди "Лікарі без кордонів", то вони набагато краще до нас ставилися. А місцеві медсестри, то взагалі - якщо у тебе немає температури до 39, то тобі ніхто нічого не дасть, ніякого постільного режиму, ніяких таблеток, говорили "Нормальна температура і так перехворієш", - розповів чоловік.

Зазанчається, що лише зараз, коли в'язні стали виходити на воля, стають відомими жахливі факти з життя колоній, що опинились у зоні конфлікту на Донбасі.

Зазначається, що у деяких колоніях, що опинилися в епіцентрі бойових дій, серед засуджених були вбиті і поранені. Мічурінська виправна колонія № 57 в Горлівці і зараз знаходиться в зоні обстрілу, вона зовсім недалеко від лінії розмежування. Незважаючи на небезпеку, там і зараз міститься близько 300 осіб.

"Часто засуджених використовували як "живий щит". До деяких колоніям приїжджала військова техніка, з неї стріляли і їхали, тим самим піддаючи ув'язнених ризику обстрілу у відповідь. А вони ж не могли кудись втекти, сховатися. Є випадки примусового або безоплатного праці, неналежною або взагалі відсутність медичної допомоги. Там багато порушень прав людини", - зазначає експерт з документування порушень прав людини в зоні АТО Наталія Мельник.

За її словами, вищезгадана Західна виправна колонія № 97 - єдина, про яку відомо, що у людей від голоду опухали животи і ноги, засуджені вмирали від голоду.

Вон анагадала, що 7 листопада 2014 року було ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствах і організаціям Донецької та Луганської областей", згідно з яким з 1 грудня 2014 року фінансування органів і установ виконання покарань і слідчих ізоляторів на території непідконтрольній українській владі було призупинено.

"У цій ситуації багато що залежало від адміністрації тієї чи іншої колонії. Деякі самостійно намагалися знайти продовольство для засуджених. Наприклад були випадки коли співробітники ходили на блок-пости просити продукти для засуджених, в інших колоніях зняли всі обмеження на передачі, були такі установи, де про постачання продуктів домовлялися ув'язнені, які мали зв'язки і можливості домовитися про передачу продовольства. Зараз у нас є інформація не по всім колоніям, але з відомих нам, смерті від голоду були тільки в 97-ій", - повідомила Мельник.