Світла пам'ять Владиславу Домбровському
У віці 83 років пішов з життя ветеран, заслужений працівник Українського Дунайського пароплавства Владислав Андрійович Домбровський.
1958 року Владислав Андрійович вступив на кораблебудівний факультет ОІІМФу. Після розподілу приїхав на Кілійський СБСРЗ, де пропрацював два роки технологом, майстром, старшим майстром корпусного цеху.
Через два роки Владислава Домбровского у зв'язку з виробничою необхідністю було переведено до Ізмаїла – на посаду старшого інженера-конструктора корпусної групи ПКБ. Разом з ним працювала дружина Ліана.
Незабаром В.А. Домбровський очолив корпусну групу, заочно вступив до аспірантури для підвищення кваліфікації та вдосконалення у спеціальності. Разом із колегами розробляв чимало цікавих та важливих для підприємства проєктів. Брав участь у розробці та будівництві ліхтеровозів типу СІ-БІ. Вирішував технічні питання, що виникали у процесі проектування та будівництва суден, виконував роботу з розгляду та погодження робочої документації, а також приймання ліхтеровозів, вносив нові конструктивні рішення, що підходили для потреб РДП.
Після повернення у 1980 році В.А. Домбровський був направлений на КСБСРЗ на посаду головного інженера. Займався в тому числі прийманням обладнання для Кілійського ліхтеровозного цеху. Через три роки повернувся до РДП – заступником начальника РСГ. 1985-го йому запропонували посаду начальника техвідділу Ізмаїльського СРЗ.
З 1988 року В.А. Домбровський – заступник начальника техвідділу Дунайського пароплавства. На цій посаді 1990 року він виїжджав до Лісабона для узгодження технічних рішень на будівництво на португальській верфі морських суден типу «Ізмаїл» для УДП.
З 2000 року Владислав Андрійович Домбровський – інженер відділу управління якістю та стандартизації, з 2002 – провідний інженер сектору забезпечення системи якості та стандартизації відділу системи управління безпекою та якістю СБС. Як спеціаліст відділу брав участь у роботі з впровадження МКУБ та Міжнародних стандартів системи управління якістю серії ІСО, яка потребує високої кваліфікації.
2005 року Владислав Андрійович за запрошенням очолив новостворений факультет Одеської морської академії в Ізмаїлі.
Владислава Андрійовича на будь-якому місці роботи вирізняли працелюбність та працездатність, творчий підхід до вирішення будь-якого питання, постійна робота над вивченням спеціальної технічної та економічної літератури, доброзичливе ставлення до людей, бажання поділитися з ними своїми знаннями.
За трудовий внесок він відзначався почесними грамотами, подяками УДП та заохоченнями за рацпропозиції.
Владислав Андрійович не дожив лише 10 днів до свого 84-річчя.
Ветеранська організація УДП, колеги, всі, хто його знав і працював із ним, глибоко сумують з приводу смерті В.А. Домбровського та висловлюють глибокі співчуття його рідним.
