Загублений замок та будинок чорносотенця: Чим відома Дівоча вулиця в Харкові
Маленька вулиця в центрі Харкова зберігає історії російських націоналістів, письменників та церковників
Вулиця Дівоча – це 200 метрів крутим схилом в середмісті. Тут не часто їздять машини й життя протікає тихо, майже непомітно. На перший погляд, це звичайна тихенька вулиця. Та вона зберігає історії націоналістів, вчених та письменників.
Як у Харкові церковники жили без водопроводу та світла
На мапі міста Дівоча з'явилася наприкінці XVIII - початку XIX століття. Свою назву вулиця отримала через розташований тут гуртожиток єпархіального жіночого училища. Першими мешканцями вулиці були церковнослужителі. На початку свого існування Дівочу навряд можна було назвати комфортною вулицею. Тут не було освітлення та водогону, відсутня була й бруківка. У 1881 році вулиця нараховувала 14 будинків. З часом кількість мешканців збільшилася, з'явилися й комунікації.
Радянізація цю вулицю спіткала не одразу, а аж у 1977 році, коли вулицю перейменували на честь партійного діяча Максима Демченка. А в 2015-му під час декомунізації Дівочій повернули історичну назву.
Де у середмісті Харкова сховався замок
Визітівкою дівочої є будинок під номером 3. Його містяни називають замком. Існує легенда,що в цьому будинку був жіночий монастир, але історичного підґрунтя вона не має. Насправді цей та сусідній - під номером 5 - будинки звели на початку минулого століття. Їх спроектував архітектор Юлій Цауне для філолога Олександра Потебні. Будинки зовні були схожі один на одний і нагадували готичні середньовічні замки з фігурними вікнами та цегляною кладкою. Ніяких релігійних установ в них не було. Це були звичайні прибуткові будинки з квартирами нагорі.
Саме в будинку №5 винаймали квартиру Віктор й Софія Савінкови. Тут в 1879 році народився їхній син, Борис Савінков - політичний діяч та письменник початку XX століття.
Будинок письменників
На перехресті вулиць Дівочої та Бажанова розташований двоповерховий будинок під номером 16. У 1921 році тут знімали кімнати відомі письменники Юрій Олеша і Валентин Катаєв. У них часто зупинялися імениті гості. Наприклад, до них навідувалися поет Едуард Багрицький, а також автори "12 стільців" і "Золоте теля" Ілля Ільф і Євген Петров.
Історія російського націоналіста
А от у будинку під номером 14 мешкав професор загальної історії Харківського імператорського університету Андрій Вязигін. На початку XX століття він захопився політикою і став редактором міського журналу "Мирний труд". Крім того, Вязигін був організатором Харківського відділу Союзу російського народу - була така радикальна націонал-шовіністична політична організація, також відома як партія чорносотенців. Союз був створений в жовтні 1905 року в Санкт-Петербурзі з метою протистояння прогресивним перетворенням на Росії. Організація об'єднувала дворянство, духовенство та міську дрібну буржуазію.
Свого часу на будинку, де мешкав Вязигін, встановили пам'ятну дошку та вже за рік рішенням міськради її демонтували.
