Батіг та пряник: стимули для служби в зоні АТО

Кабмін прийняв рішення винагороджувати бійців за бойові заслуги в зоні АТО. Про це заявив народний депутат України Антон Геращенко.

Він повідомив, що тепер боєць, який перебуває безпосередньо в зоні бойових дій, у боях, буде отримувати 1 тис. грн у день. Крім того, введені матеріальні винагороди за знищення автомобіля супротивника — 10 тис. грн, танка ворога — 48 тис. грн, установки реактивно-залпового вогню типу «Град» — 60 тис. грн.

В той же час навіть такі стимули не надто заохочують до служби певну частину українців. Відома практика, коли військовозобов’язані ховаються в інших містах або виїжджають за кордон, щоб не отримувати повістки.

У Генеральному штабі ЗС України заявили, що військовозобов’язані мусять мати довідку з військкомату не лише для виїзду за кордон, а й для виїзду за межі адміністративних районів. Про це заявив перший заступник начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генштабу Володимир Талалай. «Чинним законодавством в умовах, коли в державі оголошена мобілізація, військовозобов’язані не мають права залишати місце проживання без дозволу відповідного районного військового комісара. Тому питання оформлення такого дозволу оформляється у формі відповідної довідки», — сказав він. Більше того, зазначив генерал, таку ж довідку військовозобов’язані повинні мати навіть для поїздок у межах України.Водночас генерал уточнив, що таку довідку не потрібно отримувати, якщо військовозобов’язаний виїжджає за межі свого адмінрайону «на день-два». За його словами, мінімальні терміни для виїзду поки остаточно не визначені, й це та інші питання будуть врегульовані найближчим часом на виконання указу Президента України № 40/2015. «Це має бути довідка установленої форми у військовому комісаріаті, де визначено, що громадянин такий-то перебуває на обліку та має дозвіл на виїзд», — додав він. На жаль, такі непопулярні наміри влади провокують на непопулярні коментарі. Ось як коментує цю ситуацію адвокат, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Заєць.Чим це може загрожувати українцям? Передбачається, що видача таких дозволів буде зосереджена в руках військових комісарів, і це створює великий корупційний ризик і ризик суттєвого порушення прав людини. Посилання на невідкладність заходів в указі Президента свідчить, що такий порядок виїзду з України може бути впроваджений негайно. Але це призведе до зриву планів багатьох людей, адже одного дня виникне додаткова вимога, яку просто не буде часу виконати. Інший аспект — це внутрішньо переміщені особи й, зокрема, жителі окупованої території, а також громадяни України, які постійно мешкають за кордоном, працюють там, навчаються в іноземних вишах тощо. Такі заяви військового командування призвели до того, що вже багато хто з наших співвітчизників, які перебувають за кордоном, висловив небажання повертатися в Україну хоча би ненадовго: вони бояться обірвати навчання або втратити роботу в іншій країні. Окреме питання щодо кримчан. Люди, які проживають у Криму, зараз узагалі не перебувають на військовому обліку в Україні, а отже, не можуть отримати такий дозвіл. До речі, відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», існування перешкод для виїзду з України може бути навіть підставою для вилучення закордонного паспорта. Щоправда, перелік обмежень поки не передбачає ситуації, про яку тут ідеться. Але це поки що.Національна та міжнародна практика Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Ця норма відповідає змісту ст. 2 Протоколу № 4 до Європейської конвенції про захист прав людини, відповідно до якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. Ініціатива Міністерства оборони, очевидно, відповідає одній із цілей, передбачених Конвенцією, — інтересам національної безпеки. Проте легітимна мета не завжди виправдовує засоби. І для того, щоби встановлення обмежень могло бути виправданим, воно має відповідати також низці інших вимог. Зокрема, таке обмеження має бути передбачене законом. Ані постанова Кабміну, ні тим паче наказ Міноборони не відповідатимуть такій умові. Тобто відповідне рішення може прийняти винятково парламент, причому лише у формі закону.Тут виникає низка запитань:

Чи буде поширюватися обмеження на всіх військовозобов’язаних, включаючи жінок, чи лише на чоловіків?

Але якщо всі чоловіки, як правило, є військовозобов’язаними, то серед жінок таких лише частина. То за якими ознаками прикордонники визначатимуть, яка саме жінка є військовозобов’язаною, а яка — ні. (Проте введення загального обмеження щодо жінок буде відверто непропорційним, оскільки більшість із них не підлягає призову. Тобто перше питання — про коло осіб, на яке поширюватиметься це обмеження.)За законом розрізняють свободу пересування та свободу вибору місця проживання. Якщо спрощено: свобода пересування передбачає право залишати домівку на якийсь час («право подорожувати»), а свобода вибору місця проживання — вибір, власне, домівки. Проте закон також прямо допускає, що домівок у людини може бути декілька. Зараз відбувається мобілізація. На період мобілізації ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обмежено свободу вибору місця проживання, тобто можливість змінити домівку. Змінювати місце проживання військовозобов’язані можуть лише з дозволу військового комісара. І це так. Однак свобода пересування, зокрема право виїзду за кордон, законом не обмежена. Тому зараз це не потребує ніякого дозволу воєнкома, а заяви про необхідність отримання якоїсь довідки ні на чому не ґрунтуються.Єдиний випадок, коли дійсно може бути обмежено свободу пересування, — це введення воєнного стану. Та запровадження воєнного стану передбачає зміну ладу всієї країни і зачіпає не лише цей аспект. На щастя, поки про це не йдеться.

Чи мали б отримувати таку довідку переселенці?

Очільники військового відомства дають суперечливі пояснення з цього приводу. А правда полягає у тому, що насправді можливості призвати таких осіб поки що відсутні через перебування їхніх облікових справ на окупованій території. Але водночас не існує й законодавчого обмеження щодо призову таких осіб. Тому заяви про те, що внутрішньо переміщені особи не можуть бути мобілізовані, і про те, що законом ніяких пільг для них не передбачено — однаково правда. Проте варто розуміти, що мобілізація таких осіб може остаточно зруйнувати їхнє життя. Зміна місця проживання вже поставила багатьох у скрутне становище. Але здебільшого ці люди якось пристосувалися: знайшли роботу, житло тощо. У них були якісь заощадження, які дозволили орендувати помешкання на перший час. Мобілізація таких осіб призведе до того, що повертатися їм уже буде нікуди.