Волинські волонтери розповіли про свою роботу і потреби бійців
Не буває такого дня, щоб до Координаційного центру допомоги бійцям АТО не надходили заявки. Навіть в умовах покращення забезпечення бійців, про що декларує Міністерство оборони, волонтерам не меншає роботи.Про це розповів представник Координаційного центру допомоги бійцям АТО Сергій Рижков під час прес-конференції.Так, він закликав родичів мобілізованих не поспішати купувати бронежилети для своїх чоловіків. Він зазначає: забезпечення засобами захисту багатьох підрозділів наразі набагато краще, аніж це було майже рік тому. Бронежилетів поки що всім вистачає. Відтак, бити на сполох, коли мобілізовані щойно прибули на навчання – зарано.«Багато до нас зараз звертаються, просять бронежилети. Я би просив батьків не поспішати це робити. Бо це вже трошки паніка. Цією річчю багато підрозділів забезпечені. Я прошу дочекатися відправки, і якщо цього не буде - тоді витрачайте ті немалі кошти», - каже він.Однак, це не означає, що волонтерам немає чого робити. Приміром, взуття, видане в частинах, швидко зношується, а бійцям необхідно багато речей, які здаються комусь дрібничками: ліхтарики, ножі, дощовики, цвяхи, бензопили, антифриз.З касками на передовій – гірше. Бійцям видаються старі залізні каски, кевларом поки вони не забезпечені.А люди, на жаль, виснажені – рік підтримки волонтерської роботи, важка економічна ситуація далися взнаки.«Я ніколи не забуду, коли до нас прийшла вранці бабуся і кинула 100 гривень зі своєї тисячі, яку отримала як пенсію. Заради таких людей варто жити, працювати, воювати і перемагати. Та українці вже виснажилися. Ми не протестуємо проти високого курсу валют, росту цін, замороження зарплат. Ми тихенько вносимо свій вклад. Але всім стало набагато важче, доходів меншає. Волонтери теж живуть невідомо за що – хтось за жінчину зарплату, хтось за збереження», - розповідає волонтер з міста Рожище Юрій.Його колега Володимир з червня возить вантажі на передову. Спершу їздили туди вантажівкою, щоразу ризикуючи життям. Потому, як довелося проїхатися лісовою дорогою, прийшли до думки, що треба взяти легшу машину. Щоразу така поїздка – ризик натрапити на засідку, розтяжку. Але волонтери не відмовляються від свого покликання.«Коли їдеш від солдатів, то вони просять: не забувайте нас. Після цих слів не робити щось неможливо. Вони стоять в бруді по коліно. Там погода зовсім інша, ніж на Волині, навіть у невеличкий мороз віють вітри, які просто валять з ніг. Але ніхто з них не скаржиться, що їм холодно. Вони часто кажуть, що можуть бути без їжі, але просять дати їм чим воювати. Тому їм потрібні, приміром, тепловізори. Бо якщо він є, то територія проглядається на кілометр, і ціла рота може спати спокійно. А свого часу були випадки, коли противник підійшов на відстань 50 метрів до розташування. Тоді ж уже артилерії не задієш», - розповідає волонтер.А ще бійцям важливі сучасні далекоміри. Старі, армійські важать до 30 кілограмів. А сучасний прилад – це маленька коробочка. Особливо їх просять сапери, бо їм важливо мати карту мінних полів. Війна ж колись таки закінчиться і необхідно знати, де закопані міни.В силу своєї роботи волонтерам доводиться часто співпрацювати з різними фондами, благодійниками. До слова, у січні цього року волонтери утворили координаційну раду спільно з представниками волинської влади, аби вся інформація про потреби бійців збиралася в єдиний центр.Разом з волонтерами продовжуватиме співпрацю і фонд «Європейський вектор». Власне, з лютого він запускає новий системний проект, згідно з яким щомісяця фонд виділятиме по 100 тисяч гривень на закупівлю необхідного для бійців АТО. Першочергові ж потреби визначатимуть волонтери, які співпрацюють з фондом.
