"Діснейленд" по-вінницьки: На Замковій горі можна буде "телепортуватись" у Середньовіччя
Ідею, як створити туристичний "смаколик" на місці кам'янистої гори, показали громадськості
У Вінниці на Замковій горі хочуть відновити замок XVI століття. Поки що це лише ідея, втім, архітектори, історики та ентузіасти вже знають, як тематично та функціонально наповнити потенційно привабливу пам'ятку для туристів.
Зараз на місці колишнього вінницького замку - лише гора із деревами та травою. Щороку влітку тут проводять археологічні розкопки студенти-історики на чолі із київськими науковцями. А нога туриста сюди не доходить.
Нове дихання історичному місцю може дати будівництво "із нуля" туристичного "смаколика", який створюватиме відчуття давнини та причетноті до міської історії.
"Можна зробити такий собі "туристичний Діснейленд", аналоги якого ми вже маємо в Україні: це і Мамаєва Слобода, і парк "Київська Русь", і Батуринська фортеця", – розповів автор просторової концепції багатофункціонального історико-туристичного комплексу "Замкова гора" Євгеній Совінський.
Відтак, за кількадесят метрів від центральної вулиці міста Соборної може з'явитися така собі "машина часу": де із асфальтного ХХІ століття можна буде потрапити у Вінницю Середньовічну.
Два гектари, які зараз пустують, пропонують зробити "туристичним вибухом". У підземеллях планують обладнати зали для експозицій та лекцій, а майданчик надворі можна, запевняють ентузіасти, використовувати посезонно. Тут можна збудувати хатки, кузні, тераси, амфітеатр, імпровізовану сцену тощо.
"Так, навесні у вінницькому замку можна буде влаштовувати Дні Острозьких, Замкове бельканто, гастрофест "Подільський казанОК", – розповідає іще один натхненник справи Олексій Циганков. – Влітку можна організувати етнопарад, артфортецю, фестиваль театрального мистецтва "Легенди міста над Бугом", а ще зробити ніч у замку. Осінь може бути часом для іншого тематичного наповнення: фестивалі історичної реконструкції, автентичного мистецтва, гончарства, фестиваль пива "Жовтобер-fest". Взимку на цій території може бути фестиваль снігових скульптур, різдвяних вертепів тощо".
Місто від цього, кажуть ініціатори, матиме зиск. Як і бізнес. Оскільки у замку можна буде проводити екскурсії, історичні лекторії, майстер-класи, свята та івент-події: розпочинаючи від випускного вечора і завершуючи весіллями.
На думку ентузіастів, наразі важливо "зайняти місце" в інформаційному просторі саме цією ідеєю, оскільки на цьому місці у будь-який момент може з'явитися черговий житловий комплекс чи, скажімо, храм. У 1974 році, до слова, на цьому місці хотіли встановити Меморіал Слави на честь загиблих у Другій Світовій війні. Втім, стараннями прогресивної еліти міста від цієї ідеї відмовилося.
"Я добре пам'ятаю, як партійна влада намагалася створити помпезний меморіал в іншому місці – за Староміським мостом, на Замковій горі, де поруч Миколаївська дерев'яна церква, - згадував колишній головний архітектор міста Володимир Спусканюк. - Колони школярів, студентів із вогнями йшли тоді до неї, фактично внікуди, через міст до скель. Тоді там був встановлений камінь, як символ "могутньої величності". Коли обговорювали задум цього будівництва в обкомі партії вперше, я не схвалював цю ідею, бо це могло порушити історичну правду, яку для Вінниці необхідно берегти".
На запитання щодо обсягів майбутнього будівництва та розміру фінансування, дослідники теми поки що говорять неохоче.
"Територія охоплює 1,5-2 гектари. Будівництво має проходити у три черги, оскільки йдеться і про підземну частину замку, - міркує Євгеній Совінський. - Сума коштів, яка потрібна для того, аби створити щось із нічого, сягає десятки мільйонів".
Лише робочий проект (грубо кажучи - стос паперів із кресленнями) може вартувати приблизно 1,5 млн грн.
Де брати кошти? Кажуть, що варто залучати і державне фінансування, і приватне, напружувати м'язи та мізки заради ґрантової співпраці.
Нагадаємо, що вінницький замок на горі проіснував близько двохсот років . 1580 рік став останнім – під час нападу на Вінницю татари спалили його ущент. Відновлювати фортецю після катастрофи не стали, новий замок будували уже згодом а острові Кемпа, де він проіснував ще близько двох століть.
