Округ №217. Націонал-демократична Оболонь не дає шансів владним висуванцям
Мешканці округу, переважна частина якого розміщується на столичній Оболоні, неодноразово відмовляли у підтримці "грошовим мішкам", що намагалися купити депутатство
Depo.ua розпочинає проект "Вибори-2019. Повне оголення". В рамках проекту ми створимо електоральну карту округів. Як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції – про все це в повній версії електоральної карти округів з 1 вересня.
Округ №63
Центр: місто Київ, Оболонський район
Опис меж: частина Оболонського району міста Києва (виборчі дільниці № 800471 –800547, 800577, 800578)
Місцезнаходження ОВК – м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 32А
Орієнтовна кількість виборців – 167 336
Кількість виборчих дільниць – 79
За цим округом віддавна закріпилося прозвище "рухівського". Насправді, мешканці Оболоні підтримували і комуністів, і Партію регіонів, і партію Наталії Вітренко (вона сама проживає на Оболоні), проте ці політсили мали тут нижчі показники, аніж в інших столичних округах. Кілька останніх виборів стабільно високу підтримку на Оболоні отримують націоналісти, а перемога на дочасних виборах 2014-го "азовця" Андрія Білецького, який, до того ж, на окрузі є чужинцем, адже родом із Харкова, стала знаковою подією.
Проте це не означає, що в Оболонському районі мешкають лише національно свідомі виборці. Є різні. Приміром, двоє останніх виборів другим до фінішу приходив Вадим Столар – відомий столичний забудовник, колишній "регіонал", якого називають одним з "сірих кардиналів" столичної політики. Але в обох випадках значні капіталовкладення у виборчу кампанію не дали йому омріяного мандату.
Спочатку його "зробив" Олександр Бригинець, на якого зробила ставку об'єднана опозиція "Батьківщина". І це при тому, що він суперничав не лише зі Столаром, але й висуванцем "УДАРу" Юрієм Крикуновим. Той прийшов до фінішу третім. До речі, в 2012-му на Оболоні балотувався нинішній нардеп-"радикал", відомий плавець Денис Силантьєв. Він отримав четверте місце.
У 2014-му Столар знову опинився за крок до перемоги. Андрій Білецький, який на той момент перебував на фронті, особисто на окрузі з'являвся не часто. Проте його агітатори – побратими з "Азова" та громадського корпусу цієї мілітарної структури – справляли враження на виборців. Білецький користувався підтримкою вищого керівництва МВС та "Народного фронту". І цей фактор став визначальним.
Під час кампанії Столар імітував у своїй зовнішній рекламі кольори БПП, проте на це заплющували очі. Але коли напередодні голосування у складі окружкому почалися дивні ротації, це розцінили як спробу сфальшувати волевиявлення. Переломний момент наступив у день виборів. Виявилося, що від ранку в ОВК не працює сервер. До приміщення окружкому прибули Зорян Шкіряк, Антон Геращенко і сам Білецький з командою кремезних хлопців. Вони зажадали від голови комісії скасувати рішення про зміну технічних працівників. Той пручався. Проте після того, коли з'ясувалося, що хтось користувався серверною без відповідних дозволів, ситуація змінюється на користь "азовця". Спочатку повідомили про затримання голови окружкому та "тітушок", які начебто йдуть на допомогу опоненту Білецького. Згодом ця інформація не підтверджується. А пізно вночі Столар вітає конкурента з перемогою. Підсумкові цифри (33,75% проти 17,17%) свідчать, що виборці не залишили йому можливостей оскаржувати результати.
Для розуміння позиції оболонців варто згадати й вибори 2002 року. Тоді за мандат боролися діючий народний депутат Борис Беспалий, який ішов за підтримки Блоку Віктора Ющенка, і перший заступник столичного голови, нині вже покійний Іван Фоменко. Його підтримувала промерська "Єдність". Ресурс Фоменка був майже необмежений, натомість Беспалий виграв без особливих капіталовкладень. Тоді дехто з експертів зауважував, що начебто існували домовленості між Віктором Ющенком та Олександром Омельченком, який, попри висунення своєї правої руки, не докладав надзусиль для його перемоги.
Чи так це насправді, сказати зараз важко, але десятивідсотковий розрив між двома лідерами перегонів свідчить, що своє слово сказали не якісь кулуарні домовленості, а виборці.
До речі, головний пивовар столиці, директор заводу "Оболонь" Олександр Слободян, який перемагав тут 20 років тому, йшов за підтримки Народного Руху. І також обійшов відомого політика й господарника Києва Івана Салія. За себе говорять цифри: востаннє не національно-свідомі сили отримували першість тут у далекому 1998 році. Та й то тоді комуністи випередили "рухівців" на соті відсотка. Тож результати голосування на оболонському окрузі, принаймні поки, доводять: кандидати без національно-демократичного чи націоналістичного ідеологічного підґрунтя ризикують витратити гроші і не отримати мандат.
Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон'юнктури.
На виборах 1998 року цей округ мав інший номер – 220-й, у 2002 році - №223.
У 2006 році, коли вибори відбувалися лише за партійними списками, Оболонський та Подільський райони об'єднали в 219-й округ.
На президентських виборах 1999 року округ мав 220-й номер, на всіх подальших – 218-й номер.
Така ж картина спостерігається і на президентських виборах. Максимум, що вдавалося Петрові Симоненку та Віктору Януковичу – подолати 25-процентний бар'єр. Кажуть, жителів Оболоні особливо дратував той факт, що через поїздки Януковича до Межигір'я автошляхи району ставали в корках. Проте, вочевидь, не лише це стало причиною нелюбові до екс-президента - втікача.
Парламентські вибори (межі нинішнього округу №217)
1998 рік
Олександр Слободян - 36,68%
Іван Салій - 12,19%
2002 рік
Борис Беспалий - 25,52%
Іван Фоменко – 15,52 %
2012 рік
Олександр Бригинець - 31,75%
Вадим Столар - 25,45%
2014 рік
Андрій Білецький - 33,75%
Вадим Столар - 17,17%
Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №217)
1998 рік
Комуністична партія України (13,93%)
Народний Рух України (13,44%)
Соціал-демократична партія України (об'єднана) (9,86%)
Партія зелених (8,13%)
Виборчий блок "Україно, вперед! " (7,67%)
Партія "Наша Україна" (партія "Реформи і порядок") (5,16%)
2002 рік
Виборчий блок "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (28,91%)
Виборчий блок "Єдність" (12,79%)
Виборчий блок Юлії Тимошенко (12,19%)
Комуністична партія (9%)
Соціал-демократична партія України (об'єднана) (4,76%)
Виборчий блок Наталії Вітренко (4,72%)
Соціалістична партія України (4,05%)
"Команда озимого покоління" (4,01%)
2006 рік
Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №219)
Блок Юлії Тимошенко (39,69%)
Блок "НАША УКРАЇНА" (16,15%)
Партія регіонів (11,21%)
Соціалістична партія України (5,36%)
2007 рік
Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №219)
Блок Юлії Тимошенко (46,86%)
Блок "Наша Україна – Народна Самооборона" (20,60%)
Партія регіонів (14,22%)
Блок Литвина (7,11%)
2012 рік
Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №217)
Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (31,15%)
Політична партія "УДАР" (23,95%)
ВО "Свобода" (17,50%)
Партія регіонів (13,91%)
Комуністична партія України (7,20%)
2014 рік
ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" – (23,42%)
Об'єднання "САМОПОМІЧ" (20,93%)
Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" (18,86%)
ВО "Свобода" (7,38%)
Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (5,23%)
Президентські вибори
1999 рік
Леонід Кучма – 65,37%
Петро Симоненко – 25,34%
2004 рік
Віктор Ющенко – 78,94%
Віктор Янукович – 17,28%
2010 рік
Юлія Тимошенко – 65,34%
Віктор Янукович – 25,61%
2014 рік
Петро Порошенко – 64,52%
Юлія Тимошенко – 9,31%
