Парк, пам'ятник та проспект: Як вшановують Кобзаря в Одесі
Тарас Шевченко для українців - не просто поет і письменник, а справжній символ України та її національний герой
У березні, на честь дня народження великого Кобзаря та до роковин з дня його смерті майже у всіх населених пунктах країни проводяться різноманітні заходи. Але не тільки цими днями українці вшановують пам'ять Тараса Шевченка: на його честь називають вулиці, навчальні заклади, встановлюють йому пам'ятники. Depo.Одеса з нагоди пам'ятних дат вирішив пригадати, коли в Одесі з'явилися пам'ятник Шевченку у парку, який носить його ім'я та проспект, названий ім'ям Кобзаря.
Парк Шевченка — улюблене місце відпочинку
У межах вулиць Маразліївської, Успенської та Лідерсовського бульвару на площі у понад 44 гектари розкинувся Центральний парк культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка. Парк було засновано у далекому 1875 році, звичайно, тоді він ще не носив ім'я Кобзаря, та й площа його була значно меншою. Парк був названий Олександрійським на честь російського імператора Олександра ІІ, який на честь відкриття висадив у ньому дуб.
До того часу, коли парк став саме парком, на цьому місці було не дуже приємне місце для прогулянок та відпочинку. У 1795 році в районі мису Ланжерон існували фортифікаційні укріплення — Одеська фортеця, в центрі якої стояв курган із Андріївським бастіоном. Згодом, у 1811 році, фортеця була реорганізована у карантин, в межах якого організували Карантинне кладовище.
Фото: Рупор Одеси
Сучасний Парк Шевченка включив в себе територію карантину, в тому числі цвинтаря, на якому за радянських часів був збудований майданчик атракціонів, який згодом знесли. Нині на місці Карантинного кладовища збудований меморіал воїнам, загиблим в Афганістані.
Проте повернемося у минуле. Наприкінці весни 1896 року землі, на яких розташовувалося Карантинне кладовище, стали власністю міста: військові, яким тривалий час вони належали, та які зовсім за ними не доглядали, погодилися віддати некрополь. На початку 1900 року міське управління наказало: розібрати стіни кладовища і відкрити доступ на територію.
Такий вигляд мав парк, коли був Олександрійським
Цей парк у різні роки відвідували найвідоміші люди: тут гуляли Микола Гоголь, Ганна Ахматова, Олександр Пушкін та інші. А на сцені Зеленого театру виступали Леонід Утьосов, Аркадій Райкін, Тарапунька і Штепсель, Михайло Водяний.
Що стосується перейменування парку, то є різні версії: одні джерела стверджують, що парк став носити ім'я великого Кобзаря ще у 1920 році, інші - що його перейменували у 1954 році. Проте у 2011 році деякі громадські діячі пропонували повернути парку історичну назву - Олександрівський. Пропозицію міська влада тоді не підтримала, а зараз тим більше ніхто не стане повертати зоні відпочинку ім'я російського імператора.
На сьогоднішній день парк Шевченка, як і раніше - одне із улюблених місць відпочинку одеситів та туристів.
У парку розташована Алея Слави, пам'ятник Невідомому матросу.
На майданчик з атракціонами йдуть батьки з дітлахами, а фанати футболу заповнюють трибуни стадіону "Чорноморець". Не менш відомий в Одесі і Зелений театр у парку Шевченка, який став одним із найулюбленіших місць відпочинку.
Нещодавно під час апаратної наради в Одеській міськраді стало відомо, що частину парку збираються змінити : планується один із його куточків оформити в українському стилі. Окрім того у цьому році місцева влада обіцяла реставрувати один із фонтанів у парку. У минулому році вже почали проводити роботи на ньому, а завершити планують цьогоріч.
У парку Шевченка відновлять фонтан / Фото: Офіційний сайт Одеської міськради
Пам'ятник Шевченку
У парку є багато пам'ятників і один з них встановлений на честь Тараса Шевченка. Створено його було у 1966 році. Авторами мармурової скульптури, встановленої на гранітному постаменті, є київські скульптори Анатолій Білостоцький та Оксана Супрун, архітектором став Генріх Топуз. Відливали скульптуру у Києві, під час перевезення її до Одеси на нижній частині відколовся фрагмент, і пам'ятник так і поставили без нього.
Встановлення пам'ятника Шевченку, 1966 рік
І тільки за чотири роки, у 1970-му, коли в Одесі було створено лабораторію полімерних матеріалів, її працівники виправили невеличкий недолік. Про це попросив керівника лабораторії Михайла Новака архітектор Генріх Топуз.
У 1970 році пам'ятник відремонтували
Варто зауважити, що пам'ятник Кобзарю, який зараз встановлений на вході у парк, не перший. Раніше у парку стояла інша скульптура, яку згодом перевезли до селища Шевченко, де вона стоїть і донині. Перший пам'ятник у парку був не з боку вулиці Маразлієвської, як сучасний, а поблизу арки "Ланжерон", на майданчику біля бібліотечного павільйону.
Перший пам'ятник Шевченку в Одесі
Фото Л. Штерна. Почтова карточка. 1962 р.
У місті є ще одна скульптура Кобзаря: у Київському районі на вулиці Рибальська балка, 3, на території санаторію "Одеський" ще у 1955 році був встановлений пам'ятник Шевченку.
Пам'ятник Шевченку на території санаторію "Одеський" / Фото: Google-maps
Зараз біля пам'ятника Шевченку у парку постійно проводяться різноманітні заходи з нагоди державних свят та пам'ятних дат. Чиновники різних гілок влади несуть до нього квіти та виступають з високими словами. Напевне, жоден з пам'ятників в Одесі не має стільки уваги, як встановлений на честь Кобзаря.
Фото: Слово
Проспект Шевченка - одна з найважливіших магістралей міста
Проспект Шевченка довжиною приблизно у 2,5 кілометра починається від перехрестя вулиць Семинарської з Пироговською та веде до площі 10 Квітня. На межі ХІХ-ХХ сторіч це була не велика транспортна магістраль, а лише Ново-Аркадієвська дорога, не така широка, як сучасний проспект, та й не асфальтована, а грунтова. У 1959 році дорога стала вулицею, а вже у 1964-му, коли почала активно забудовуватися, отримала назву проспект Шевченка.
Ново-Аркадійська вулиця, 1959 рік
Зараз на проспекті розташована адміністративна будівля, в якій знаходяться частини підрозділів облради та облдержадміністрації.
Також тут розташовані Одеський національний політехнічний університет, Палац спорту тощо. На даний момент найсучасніші будівлі стоять по сусідству з будинками, які були побудовані півсторіччя тому та більше.
