Нетрадиційні традиції: Як закарпатці з палачінтами вигадали своє прощання з зимою
Фестиваль "Ужгородська палачінта" з кожним роком розростається і стає все більш особливим
Масляна, млинці, народні забави – таким уявляють собі традиційні проводи зими більшість людей. В Ужгороді до цього дійства ставлять дещо інакше – без забобонів, релігійного підтексту та прив'язки до дат (як відомо, Масляну влаштовують, аби вдосталь наїстися перед Великим постом, який цьогоріч почнеться 19 лютого). Незмінним атрибутом проводів зими на ужгородському фестивалі є млинці. Але і тут не обійшлося без закарпатського трактування: на фестивалі в Ужгороді їдять не просто млинці, а палачінти.
Слово "палачінта" (з угорської мови – "palacsinta") на закарпатському діалекті означає "млинець". Відповідно, "палачінтовка" - це сковорідка, на якій їх смажать.
На фестиваль "Ужгородська палачінта" намагаються відійти від традицій, поєднуючи нові колоритні місцеві "фішки". Тут представляють рецепти найекзотичніших палачінт - на різний смак, запах і колір.
Цьогоріч найсмачнішим млинцем було визнано палачінту, приготовану за закарпатськими смаками - із шовдарем (різновид шинки, яку готують на Закарпатті), рулькою, в′яленими помідорами у вершковому соусі.
"Дуже переживали, бо хоч і не вперше тут змагаємося, але все одно хвилюємося, адже і суперники сильні, і журі професійне. Запропонували цього року млинець із закарпатською начинкою за власним рецептом. Раді, що сподобалося, і сподіваємося, що й гостям нашої локації смакуватимуть наші страви", – зазначив шеф-кухар команди-переможниці Георгій Михалько.
Палачінт на святі на будь-який смак було вдосталь: солоні, солодкі, з різними начинками, усіх кольорів та розмірів. Як і на будь-якому закарпатському фестивалі, тут пропонували величезну кількість страв і напоїв. Тому обійтися одними палачінтами гостям не вдавалося. До слова, цей фестиваль є одним із най багатолюдніших в Ужгороді - протягом двох днів парк Боздоський заповнений людьми, а знайти вільне місце на парковці – справжній квест.
Ще одна особливість фестивалю – благодійність. Уже не вперше на "Ужгородській палачінті" готують ґаздині з Руху підтримки закарпатських військових. Готують, проводять лотереї, пригощають, заробляють гроші на допомогу армії. Цього року і оформлення місця волонтерів – тематичне.
Відвідувачі радо беруть участь і у класичних розвагах. Одна з найулюбленіших - видертися на стовп, аби дістати чоботи. Без цього не обходиться жодне "палачінтове" свято.
Ужгород став одним із перших міст, в якому, не дочекавшись навіть середини лютого, почали прощатися із зимою. Наступного тижня краяни кличуть на наступне свято - "Медовуха-фест". Доки суворі правила посту не вступили в дію, ужгородці і гості встигнуть добряче посвяткувати і "зігрітись".
"Палачінтові" фестивалі на Закарпатті вже стали своєрідним трендом – за тиждень Мукачево проведе свою "Варишську палачінту". Два найбільші закарпатські міста, традиційно, конкурують між собою. А поки організатори намагаються переплюнути один одного, закарпатці тішаться – більше палачінт, більше фестивалів, більше смачних свят.
фото: прес-служба Ужгородської міськради
