Як живуть закарпатці у селі, де дітей "знаходять" у капусті
Заріччя для багатьох, і не тільки на Закарпатті, асоціюється зі справжнім епіцентром виробництва ранньої капусти
Діти із села Заріччя на закарпатській Іршавщині змалечку знають, звідки вони взялися – стовідсотково з капусти. І доля істини в цьому є. Так вже склалося, що природа і клімат, помножені на працелюбність місцевих господарів, втілилась у надзвичайні результати. І неважливо, чи це людина, яка потрапила у Заріччя вперше, чи інша, що буває тут регулярно, чи іноземець, яких тут також заїздить чимало: усі із захопленням дивляться на охайність та впорядкованість сільських господарств. Та ще у більшому захопленні вони від надзвичайної працелюбності та щирої любові до овочівничої справи місцевих трударів.
Куди не глянь – усюди капуста, як суцільне зелене море. Практично кожен вільний клаптик – парники і городи. Понад 90% зарічан (а їх загалом трохи більше чотирьох тисяч) так заробляють на життя. Саме вони постачають на ринки всієї країни найперші хрумкі качанчики.
"Капусним" бізнесом у селі почали промишляти у повоєнні роки. Старожили розповідають, що починалося все з невеликих ділянок. З кожним роком ділянки ті росли, як і збільшувалися вимоги селян до грунту, насіння, добрив і, звісно ж, результату праці. Не трудитися у селі не заведено: діти змалечку знають, що таке праця на городі. Допомагають усі, без винятку. Аби вже у квітні отримати перший врожай, працюють місцеві цілу зиму. На початку грудня капусту сіють, згодом пікірують (пересаджують з меншої ємності у більшу після появи перших справжніх листків), потім сортують. В грунт розсаду висаджують в середині лютого. За 45-50 днів капусту - яку, до речі, треба поливати через день - можна збирати.
Хвороб у капусти – без кінця-краю, а шкідників – ще більше. В основному це трипси, равлики, слимаки, хрестоцвіті блішки, совки, гусінь. Обробляють рослину імпортними препаратами. За лабораторними аналізами усі показники в нормі: сказати, що зарічанська капуста екологічно не чиста, язик не повертається.
З одного гектара землі збирають 40-50 тонн ранньої капусти та 60-80 тонн пізньої. Щоправда, гектарами тут ніхто не саджає: усі ділянки максимум по 30-50 соток. Між ранньою та зимовою капустою зарічани не відпочивають – встигають посадити й зібрати протягом літа ще один врожай – перця, баклажанів, помідорів. У гарячу пору тут працюють не тільки місцеві дорослі і діти, а й батраки з сусідніх сіл. Зарічанців навіть називають "чорноколінниками" – бо працювати доводиться буквально на колінах. Праця важка, тому чимало"найманців" не витримують "каторги". За 200-250 гривень удень працювати погоджується далеко не кожен, а зарічани копієчку рахують, тому не розтринькують – знають, якою працею дістається.
Та, як нарікають зарічани, однією працелюбністю не обходиться. Погода і ринок збуту – ось два чинники, які спрогнозувати важко. Морозна зима чи надто дощова весна можуть серйозно вплинути на врожай: за таких умов теплиці, бува, днями і ночами гріли грубками, аби і не померзнути і не помокнути.
Продають капусту у сусідні області, возять до столиці. Вихваляються, що кияни полюбили закарпатську капусту більше, ніж херсонську чи ізмаїльську: "Бо наша краща. На органічних добривах: гній, пташиний послід і так далі. І у нас нема такого, що вирощуємо окремо для себе і для базару - ми те, що для ринку, то і самі їмо". А ще подейкують, що чимало міністрів замовляють на свій стіл салати та голубці саме із зарічанської капусти.
Також за городиною приїжджають перекупники - зі своєю "капустою". Чиновники кажуть, так склалося на Закарпатті, що окремі овочі чи фрукти вирощують у певних населених пунктах. Так село перетворюється на одне велике самоорганізоване підприємство. Ціна на білокачанну протягом шести тижнів реалізації мінятиметься: найпершу продаватимуть дорого, а далі капуста коштуватиме "копійки". Це трохи засмучує зарічан, але не дає приводу опускати рук. Її величність Капуста в Заріччі - всьому голова і першопричина, тому на неї люди не шкодують ні коштів, ні власних сил. За що вона щедро віддячує – не просто годує, а забезпечує достатком великі зарічанські сім'ї. Зарічан іще з радянських часів називають "капустяними мільйонерами.
І наостанок. Одним з трьох переможців конкурсу від журналу National Geographic Ukraine "Твій кадр" став фотограф з Ужгорода Сергій Гудак. Зроблене ним фото увійшло до числа переможців як вибір учасників соціальних мереж. Знімок численних теплиць із ранніми овочами фотограф зробив з гелікоптера.
