І Октоберфесту не треба: Як Ужгород проживав "Чеські дні в Закарпатті"
Триденний фестиваль "Чеські дні в Закарпатті" має всі шанси стати найяскравішою подією в Ужгороді не тільки осені, але й усього року
"Чеські дні в Закарпатті" приурочені до 100-річчя утворення Першої Чехословацької Республіки. Подія, зважаючи на те, що в складі Чехословаччини перебувало й Закарпаття, стала вагомою причиною для того, щоб Чеський Дім Регіонів в Ужгороді за сприяння Устецького, Плзеньского та Закарпатського країв облаштував яскравий фестиваль. Як сказав на відкритті один із чеських урядників, Чехія поважає і Закарпаття, і людей, які проживають у ньому. Цього разу чеські партнери привезли подарунки для закарпатських пожежників, в наступних роках пообіцяли зробити їх для медиків, рятувальників і тощо.
Урочисте відкриття відбулося ще в обідню пору п'ятниці. Можна припустити, що робочий день вніс деякі "організаційні" моменти, і окрім почесних гостей святкування - чеських парламентарі та дипломатів, посадовців Устецького, Плзеньского країв та краю Височина, керівництва Закарпатської області та Ужгорода, дипломатів Польщі, Словаччини та Угорщини - серед присутніх переважали, так би мовити, рядові чиновники з навколишніх державних установ, яких на площі Народній вистачає. Та це зовсім не означало, що фестиваль "нагнаний". Уже за пару годин площа вирувала пристрастями, емоціями і враженнями тих, хто прийшов сюди "планово", "свідомо", "з цікавості", "за компанію", "просто так" і "випадково".
На фестивалі презентували продукцію топових чеських компаній, котрі, за словами організаторів, мають неабиякий інтерес співпрацювати з бізнесменами Закарпаття. Як неодноразово звучало у ці дні, фестиваль такого формату проводитиметься лише в трьох містах світу - Брюсселі, Празі та Ужгороді.
Невідомо, як там Брюссель і Прага, а для Ужгорода формат став і справді унікальним: близько 60 локацій з найвідомішими марками чеського пива, традиційною місцевою кухнею, сувенірною та промоційною продукцією розмістили на найбільшій площі Ужгорода - Народній. На фестивальній сцені протягом трьох днів виступали відомі музичні гурти, гімнасти та ансамбль мажореток з Чеської Республіки. Родзинкою дійства стало видовищне вогневе шоу.
О, це чеське пиво! Його було багато, і воно смакувало навіть тим, хто віддає перевагу іншим спиртним напоям. Усе відбувалось за дещо незвичним, точніше, за абсолютно незвичним для Ужгорода сценарієм. Не було (і це багатьох "вибивало" зі звичної колії) традиційних, і настільки звичних, що навіть уже набридлих рядів із вином, сиром, медом, настоянками і сувенірами, а ще бограчем, шашликом, картоплею, звісно ж, "фестивальними" 50 грамами дешевої, але зігріваючої палинки.
Оцю "незвичність", як серйозний "плюс" відзначали практично всі відвідувачі фестивалю. Велика площа, незвичний простір, багато столів і столиків, добре організоване обслуговування, чималенько смітників і "весьчасне" прибирання, неймовірна для Ужгорода кількість біотуалетів (такий собі "контрольний вистріл") – все це налаштовувало на "чисто європейський розслабон". Можливо, зависока для Ужгорода ціна на всі наїдки (до прикладу, 0,5 пива – 50-60 грн, ковбаски із соусом, огірком та хлібом – 75 грн.), диктувала і культуру поведінки (принаймні, таке складалося враження). Веселих і хмільних на площі вистачало, а ось п'яних... Не було "буйних" компаній, "конкретних" розбірок, "потомлених" відпочиваючих на лавицях і всього того, чим зазвичай супроводжується надмірне вживання алкоголю.
Правда, для багатьох відвідувачів фестивалити було "нудно" через брак "культурних" розваг. Дійство на сцені здавалось не вартим уваги, тому, спробувавши пиво із закускою, йшли з площі. Інші ж навпаки, знаходили цікавинки практично на кожному кроці, а тому "зависали" на фестивалі кілька годин поспіль. Так, окрім "культурної обжерливості" на фестивалі можна було розважитись на бульбашковому шоу, "заселфитись" біля "живих" скульптур.
Неабиякою популярністю користувалася "ретро-листівка": відвідувачі фесту мали можливість сфотографуватися в ретро-образі на пам'ять. Карикатуристи, ходуни, чеські музиканти, співаки – усі вони створювали нехай і не ідеальну, але добру атмосферу свята. Одним словом, попри деякі "шорсткості", фестиваль став яскравим дійством, добрим прикладом і вдалим зачином, який вартує підтримки.
Що стосується порівняння із Октоберестом, якого за час фестивалю звучало багато, то це тішить. Але чи треба? У них - своя "гулянка", у нас своя. У них має столітню історію, у нас тільки народилась. Там класно, але у нас, будьмо відвертими, теж класно. Інша справа, що цей фестиваль влаштовували нам чехи. Але закарпатці мають свій - пивний. Ось і конкуренція здорова, боротьба культур, форматів, традицій і можливість вчитися, переймати, вдосконалюватися.
І ще на фестивалі народився анекдот: "А за тим павільйоном роздають чеські паспорти".
